KINESIOMEDIKA

Кнопка Зв’язку

м. Київ, вул. Антоновича 103

Головна / Лікування / Опорно-руховий апарат /

Коксартроз

Коксартроз (остеоартроз кульшового суглоба) поширений серед людей старшого віку. Рання діагностика цього серйозного захворювання є ключовим моментом для хворого і лікаря. Саме на ранніх стадіях хвороби можна уникнути операції та повернутися до повноцінного життя без болю. Операція найчастіше передбачає тотальну імплантацію суглоба.

Опис:

Кульшовий суглоб з'єднує таз і ногу, забезпечуючи їхню рухливість у місці з'єднання. Він сформований з головки кістки стегна і вертлюжної западини кістки таза. Суглобмає кулясту форму, завдяки якій можна виконувати різноманітні рухи та обертання, а зв'язки утримують всю цю структуру у потрібному положенні. М'язові структури та анатомічні особливості хряща дозволяють витримувати великі навантаження на тазостегновий суглоб. Тим не менш, часто він зазнає вивихів і переломів. Зношування суглоба і фактори ризику протягом життя призводить до розвитку коксартрозу, коли хрящова структура стирається і кістки починають тертися один про одного. Хвороба починається поступово і прогресує дуже повільно, поширюючись на один або обидва суглоби одночасно. За статистикою, це найпоширеніший тип артрозу.Кульшовий суглоб витримує основне навантаження людської ваги під час виконання рухів. Він і рухливий, і стабільний одночасно, що є справжнім випробуванням. З плином років експлуатації, суглоб піддається мікротравматизації, що призводить в подальшому до розвитку дегенеративно-дистрофічних процесів у ньому.

Іноді коксартроз дебютує раніше, якщо є захворювання, які призводять до зміни властивостей суглобової рідини, що призводить до швидшого витончення та руйнування хрящової структури. Коксартроз завжди супроводжується болем і часто призводить до інвалідності та неможливості жити, як раніше.

Причини:

Артроз тазостегнового суглоба є частиною процесу старіння та зносу організму. Майже половина всіх патологій опорно-рухової системи організму посідає коксартроз.Вражаюча статистика. Але якщо люди, які все життя проживають, не знаючи про цю хворобу, а є ті, хто з нею живе. І на це є причини:

переломи тазової кістки
підвивих головки стегна уроджений
переломи шийки стегна
пухлини кістки доброякісного чи злоякісного характеру
переломи вертлюжної западини
аутоімунні захворювання суглобів (хвороба Педжета, ревматоїдний артрит)
дисплазія кульшового суглоба вроджена
некроз стегнової кістки як наслідок хвороби Пертерса

Але, 50% коксартрозу є ідіопатичним, тобто без причинного.

Фактори ризику:

Лікарі при призначенні лікування враховують фактори ризику розвитку коксартрозу, достовірність яких досі не доведена, але перерахувати їх варто:

жіноча стать
літній вік
зайва вага
регулярна діяльність з високим ризиком пошкодження суглоба та стегнових кісток
спадковість
ендокринні порушення
поганий раціон харчування
гіподинамія
порушення кровообігу

Симптоми:

На початку розвитку коксартрозу хворий може не підозрювати проблему, але з часом, у міру його прогресування, з'являються такі симптоми:

скутість суглоба вранці
зменшення амплітуди рухів
болі в тазостегновому суглобі під час руху та у стані спокою
іррадіація болю в стегно, лобок, промежину та поперек
надчутливість суглоба
хрускіт під час руху
швидка стомлюваність через м'язову слабкість
деформація суглоба та укорочення ноги
відсутність рухливості суглоба
кульгавість

Діагностика:

Лікар-ортопед ставить діагноз, ґрунтуючись на скарги пацієнта та анамнез, оцінці проб для встановлення амплітуди рухів. Додатково призначаються рентгенографія (часто її вистачає однієї), КТ або МРТ, аналіз крові загальний та біохімічні маркери, аналіз крові на гормони. Може знадобитися суглобова рідина для аналізу.

Профілактика:

Як профілактика необхідні помірні фізичні навантаження, лікування плоскостопості, своєчасна діагностика всього організму, лікування інфекційних та аутоімунних захворювань, корекція ваги.